Пройшла пекло війни, а загинула вдома. Ексклюзив про відчайдушну парамедикиню з Донбасу

Волонтерка, парамедикиня Ірина Шевчишин («Артистка») пройшла пекло війни на Донбасі, а загинула в батьківському домі на Прикарпатті від удару струмом.

Попрощатися з коханою з 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» відпустили її чоловіка, де вони разом служили.

Що відомо про сильну й відчайдушну жінку – читайте в матеріалі.

«Я не могла бути осторонь»

Ірина родом із міста Надвірна Івано-Франківської області. Там також жила й легендарна Степанівна – медикиня-волонтерка Євдокія Попович.

Коли парамедикиня дізналася про її поїздку на війну, попросила наступного разу взяти з собою. «Тому що після тих боїв, «котлів», новин із телевізора, безсонних ночей і сліз я дуже перейнялася цією бідою й не могла бути осторонь», – розповідала жінка.

У грудні 14-го року вони вирушили в селище Піски під Донецьком облаштовувати в підвалах маленькі медичні пункти. Потрібно було місце, щоб стабілізувати поранених перед відправленням до лікарні. Після цього Ірина стала постійно їздити на фронт і нарешті разом зі Степанівною залишилася в Пісках на багато місяців.

Ірина Шевчишин («Артистка») і Євдокія Попович (Степанівна) на Донбасі

Ірина згадувала, що тоді її вразили розгромлені будинки й воронки від обстрілів. «Ми реально побачили, що це не «опір ополчення», а повномасштабна війна з кров’ю», – говорила вона.

Як розповіли в 93-й бригаді, в цивільному житті волонтерка була далека як від медицини, так і від військової справи. У неї було дві вищі освіти – інженер і бухгалтер-економіст. До війни працювала на підприємстві, а в Пісках навчилася робити перев’язки, уколи тощо. Коли медики виїжджали за пораненими, готувала операційний стіл.

Історія кохання під обстрілами

Із майбутнім чоловіком Іра познайомилася на війні. Коли Степанівна їздила у справах, «Артистка» залишалася сама на господарстві. Постійно потрібні були чоловічі руки – дров наколоти, щось піднести, полагодити генератор.

Вона розповідала, що була «сильною й незалежною», справлялася сама, але насправді було соромно викликати когось по рації. Тоді Степанівна сказала, що так не годиться – жити жінці одній у будинку на самому передку, адже селище постійно бомбардують. І поставила Володимира з позивним «Бик» за нею доглядати. Тоді й почалася їхня історія кохання.

Ірина та Володимир познайомилися під Донецьком

Після підписання контракту з 93-ю ОМБр Ірину оформили санінструкторкою в рембат, де служив і Володя. Але через деякий час забрали діловодом у штаб.

«Називали «доцею»

Волонтерка, лідерка Всеукраїнського жіночого руху «За вільну Україну» Раїса Шматко розповіла OBOZREVATEL, що познайомилася з Ірою на війні.

«З жовтня 2014 роки я їздила на Донбас. Легендарна Степанівна – польовий хірург, а Іринка постійно їй допомагала… Я навіть не знаю, скільком нашим хлопцям вона надала допомогу. Сотням! Це настільки світла людина, що на словах не передати. Її всі любили», – додала Раїса.

Ірина Шевчишин

За її словами, незважаючи на те, що Ірині було за 50, виглядала вона набагато молодшою.

«У неї недарма був позивний «Артистка» – неймовірно красиві риси обличчя, вся гарна. Коли ми познайомилися, я до неї постійно зверталася «доця». А потім якось Іринка підійшла до мене і сказала: «Раю, я ж не доця, я не набагато молодша за вас». І ми так сміялися», – згадує волонтерка.

У Ірини залишилися дорослий син, батько, якому вже за 80, і чоловік.

«Володя зараз служить у 93-й бригаді. Це страшно – чоловік приїхав із фронту ховати дружину, яка загинула вдома», – поділилася Шматко.

Ірина Шевчишин

Як зазначила в коментарі OBOZREVATEL волонтерка Ксенія Бикова, з Іриною вони також познайомилися під Донецьком, у селищі Піски.

«Я закинула медицину Степанівні, там і познайомилися з Ірою. Добра, смішлива, чиста. Душею чиста. Іра була дуже хорошою людиною. І абсолютно відчайдушною. Втім, там інших і не було», – додала волонтерка.

Похорон Ірини Шевчишин відбудеться 18 червня в місті Надвірна Івано-Франківської області.