Журналістка розказала про страшні реалії коронавірусного колапсу у Коломиї. Відео

Журналістка Наталя Нагорна, яка побувала у Коломийській центральній лікарні на Івано-Франківщині, де зафіксували спалах коронавірусу, розповіла жахливі історії пацієнтів, які борються із життям через COVID-19.

На своїй сторінці у Facebook вона зазначила, що робила сюжет, але деякі історії, за її словами, не можна показувати у телевізійному форматі. Зокрема, вона розповіла про двох братів, які померли від COVID-19 в один день, а їхня мама кричала: «Врятуйте мені хоча б одну дитину!» (щоб подивитися відео, доскрольте до кінця).

Як розповідали журналістці лікарі установи, вони щодня чекають закінчення своєї зміни, аби не бачити, що хтось помирає.

«Іноді чекаєш нової зміни лікарів – наче сонечка, що сходить. Бо розумієш, що пацієнт якийсь от-от помре. Дуже хочеться втікти і не бачити». Інший лікар каже, що лишилися «справжні медпрацівники, а не пасажири в медицині». Каже, от закінчиться зміна і поїде по знайомих лікувати, бо майже всі хворі», – написала Нагорна.

За її словами, у лікарні є безкоштовні ліки, однак їх не вистачає для усіх хворих.

«Людям страшно, вони шукають дорогі ліки, купують їх. Ну, якщо є гроші. А ще плачуть. Кажуть, «я вмираю». Або в множині «вмираємо». Вийдеш у двір і скажеш комусь, що там на 4 поверсі люди вмирають просто зараз – повільно і неприємно вмирають – ніхто не повірить. Скажуть, «та це тобі треба, щоб ми вкололи галіму індійську вакцину». Ні, я не про вакцину. Жодного слова тут про вакцину. Там люди вмирають. По-справжньому», – сказано у повідомленні журналістки.

За її словами, хворим на коронавірус у Коломийській лікарні майже усім важко дихати. Дехто через нестачу кисню у крові падає прямо у коридорі. Також у лікарні є волонтери. Переважно – родичі пацієнтів.

«Вчора помирала жінка, 49 років. Її мама теж була серед волонтерів. Мама – медик. Мама розуміє, що її дитина помирає. Але не може в це повірити. Тут немає прогнозів, хто «легкий», а хто «важкий». «Поклали пацієнта, прийшов своїми ногами. Наступного дня був серед тих, хто в агонії. Хто б подумав, що він помре?». А тут якраз пацієнта переводять з однієї палати в іншу. Без кисню. Це 10 секунд. Пацієнт кричить. Він боїться вмерти просто тут і зараз. Раптом припиняє кричати. Дихає. Але лікар жаліється на нього. «Він не слухається. Відмовляється від маніпуляцій. Ми навряд зможемо його врятувати», – розповіла журналістка.