«Зеленський грає роль, якої від нього майже ніхто не очікував» — світові ЗМІ

Зеленський не мав досвіду у політиці, крім ролі президента в комедійному серіалі. Він переміг за допомогою популістських обіцянок боротися з олігархами у владі та зробити Україну країною, яку не можна буде називати ні «корумпованим партнером Заходу», ні «молодшою ​​сестрою Росії».

Для виборців Зеленський був «російськомовною людиною зі сходу України, яка вела свій бізнес російською мовою».

Його найпотужніша підтримка прийшла з півдня та сходу України, зокрема з охоплених конфліктом Донецької та Луганської областей, частина яких входить до складу двох анклавів, незалежність яких визнав Володимир Путін.

І Росія чекала від нього на проросійську політику.

Але він не захотів грати на російських умовах.

Російськомовна людина зі Сходу стала типовим українським патріотом.

І в цьому шлях Зеленського відображає шлях його країни, яка вже вісім років перебуває у стані збройного конфлікту з сепаратистами, яких підтримує Росія. За ці роки почали пишатися своєю мовою та історією у тандемі з вірою в демократію та прозахідною орієнтацією.

А довіра до Росії та повага до авторитарного уряду Володимира Путіна суттєво зменшилася.

«Рішення про вторгнення в Україну викликає питання щодо «почуття реальності» Володимира Путіна», — пише газета Guardian.

Рішення російського президента розпочати катастрофічну війну в центрі Європи у поєднанні з явною дивністю його недавніх публічних виступів викликало на Заході питання про психічну стійкість лідера країни з шістьма тисячами ядерних боєголовок.

69-річний російський президент, чию схильність до замкненості посилили запобіжні засоби проти коронавірусу, здається все більш відірваним від сучасного світу, воліючи копатися глибоко в історії і пестувати особисте прагнення до величі.

Газета наводить слова президента Франції Еммануеля Макрона, який давно знайомий з Путіним.

Влітку 2017 року Макрон возив зацікавленого Путіна садами Версальського палацу на крихітному електричному гольф-карі, а наступного літа вітав його у своїй дачній резиденції на узбережжі Середземного моря, куди Путін прилетів на вертольоті з букетом квітів і робив компліменти засмазі подружжя Макронів.

Після останніх п’ятигодинних переговорів Макрона з російським лідером у Москві на протилежних кінцях чотириметрового столу він сказав журналістам, що «напруга була відчутною». За словами Макрона, це був не той Путін, якого він востаннє зустрічав у Єлисейському палаці у грудні 2019 року.

Бернар Гетта, член Європарламенту, вранці після початку військового вторгнення, сказав радіо France Inter: «Я думаю, що ця людина втрачає почуття реальності, м’яко кажучи».

На уточнююче питання журналіста, чи це означає, що він думає, що Путін збожеволів, Гетта відповів «так».

Гетта не один, хто так вважає. Мілош Земан, президент Чехії та довгий час один із найстійкіших прихильників Володимира Путіна, після вторгнення назвав Путіна божевільним.

«Всі наші спостерігачі за Росією думають, що він дедалі більше скочується до деспотичного мислення», — каже ще один європейський дипломат.

За оцінкою Федерації американських учених, у Росії 5977 ядерних боєголовок. Це більше, ніж у США, її головного суперника у цій галузі.

І Путін часто згадує про цей величезний арсенал, зокрема й коли він казав про початок військової операції на Донбасі.

Експерти, опитані газетою, кажуть, що їх непокоїть, що ця зброя знаходиться у безпосередній близькості від людей, які можуть неправильно інтерпретувати дії інших.

Як і президент США, президент Росії має доступ до «ядерної валізки» з кодом запуску ядерної зброї. Але одна людина не може просто взяти і натиснути кнопку — це можна зробити у присутності та за згодою міністра оборони та начальника штабу збройних сил.

Але у випадку з Путіним уже неясно, чи зможе його хтось стримати.

Чому Британія обережна із санкціями?

Чому після кількох тижнів войовничої риторики Бориса Джонсона про наслідки для Росії, якщо вона вторгнеться в Україну, уряд спочатку так малодушно відреагував на те, що президент Путін відправив своїх «миротворців» до самопроголошених «ДНР» та «ЛНР»?

Чому уряд вирішив запровадити санкції лише стосовно п’яти російських банків та трьох олігархів, коли Сполучені Штати та Європейський союз одразу оголосили про жорсткіші заходи? І чому уряд продовжує зволікати із заходами щодо припинення незаконного фінансування в Лондоні? Такими запитаннями задається газета The Times.

Одне з пояснень у тому, що запровадження санкцій створює значні складнощі для такого фінансового центру, як Лондон.

Коли санкції накладаються на юридичну особу, таку як, наприклад, банк, будь-який бізнес з ним у будь-якій точці світу для будь-якої британської особи чи компанії стає незаконним. Для банків, які щодня здійснюють мільйони транзакцій, контракти клієнтів автоматично ставляться під сумнів, що має наслідки для контрагентів.

Введення санкцій щодо окремих людей також пов’язане зі складнощами.

Відповідно до британського закону про санкції, економічні активи включають будь-яку компанію, в якій особа під санкціями володіє більш ніж 50% акцій, має право голосу або здійснює ефективний контроль. У випадку з олігархами з великими діловими інтересами, на які пов’язані британські компанії, це може призвести до неприємних наслідків і для британської економіки.

Звичайно, все це не є причиною для того, щоб не застосовувати санкції, але це пояснює деяку обережність, яку британські уряди виявляли, починаючи з першого вторгнення Росії в Україну в 2014 році.

Побоювання нашкодити своїй країні також можуть лежати в основі стійкого небажання урядів, які змінювали один одного, виконувати давно обіцяні заходи щодо боротьби з незаконним фінансуванням.

Тим не менш, уряду стає все важче ігнорувати політичний тиск з метою більш жорсткого підходу до російських санкцій та боротьби з відмиванням грошей.

Це може мати серйозні наслідки для того, що було важливою частиною британської бізнес-моделі протягом 30 років після закінчення холодної війни, коли банкіри із Сіті допомагали «паркувати» багатство з інших країн у Лондоні.

Але як заявив президент США Джо Байден, захист свободи дорого обійдеться всім нам.