Волонтер не витримав: “У мене погана новина… Ми б’ємо по складам, не тому що такі гуманісти. Це єдина можливість зменшити тиск на лінію фронту. Кожен день це надлюдські зусилля та втрати”

Волонтер не витримав: “У мене погана новина… Ми б’ємо по складам, не тому що такі гуманісти. Це єдина можливість зменшити тиск на лінію фронту. Кожен день це надлюдські зусилля та втрати”



“У мене погана новина для тих, хто з насолодженням тягає пост про зрадоньку в Пісках, та обсмоктує це. Ласкаво просимо в реальність. Може бля нарешті в ваших тупих головах щось переключиться і ви зрозумієте, що зараз таке кругом. Що кожен населений пункт, який ми залишили, ми захищали з такими ж зусиллями. Кожен кілометр фронту, в 99 випадках зі 100, залишали саме так. І що було ще гірше.

Зараз з артою набагато краще за рахунок натівських калібрів. Просто коли вам бля кричиш криком, що ворог все ще наступає, що є все ще загроза втрати держави, то всі такі – якась хуйня, та лякалки, а давайте ми срачікі навколополітичні захуячим.


Ще раз для особливо здібних. В нас повномасштабна війна, якої не було з часу 2 світової. В нас проблеми з БК для артилерії, та вйобані стволи радянських калібрів. А брати нема де. Перевага в артилерії у росіян. Нам щоб мати перевагу в арті для наступу потрібно гармат більше чим є у всіх країн Європи членів НАТО.

В нас на фронті гармати 777 пріоритетна ціль для ворога. За ними полюють. Якщо після залпу знаходять орланами, то вже за 2 хвилини пакет “ураганів” касетний летить туди. Цілі дивізіони “ураганів” полюють.


В нас є успіх на окремих ділянках, але це все дуже нестабільно. Бо це за рахунок того, що ворог перекидає сили в інші локації. Зрозумійте це все. Ми б’ємо по складам, не тому що такі гуманісти. А, тому що це – єдина можливість зменшити тиск на лінію фронту. Кожен день це надлюдські зусилля та втрати на фронті.

Що з вами не так, що ви не хочете зрозуміти очевидного? Стрічка, як суцільний некролог. Половина контактів в телефоні вже ніколи не відповість. А ви тільки прокинулись через пост в ФБ?

Так, є обережний оптимизм, щодо того що ми зупинили швидке просування, але нам треба денно і нощно готуватися. Ще нічого не вирішено. Ще під загрозою існування України. І якщо комусь здається, що це стосується тільки Донецької, Луганської та можливо частково Харківської та Миколаївської області, в мене хуйова новина – вони не зупиняться. Якщо ми їх не зупинимо. В них все ще є ресурси. І таборів в Сибіру вистачить для всіх.”

Роман Донік

Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.

Залиште свій коментар