Україна отримала довгоочікувані РСЗВ MLRS. Які особливості та в чому перевершують HIMARS

В Україну прибули перші системи залпового вогню MLRS M270, повідомив міністр оборони Олексій Резніков. «Вони складатимуть хорошу компанію для HIMARS на полі бою», – зазначив голова відомства.

Скільки саме систем отримали ЗСУ, міністр не повідомив, проте, на його думку, закінчити війну до кінця року цілком можливо. Що відомо про озброєння та його ефективність – розповідає OBOZREVATEL.

Чим відрізняються MLRS та HIMARS?

Ракетні системи залпового вогню M270 MLRS та M142 HIMARS – свого роду «родичі». Однак між ними є дві важливі відмінності. Головне – спосіб пересування. MLRS використовує гусеничне шасі, а у HIMARS пусковий контейнер встановлений на шестиколісній вантажівці.

Завдяки цьому MLRS може нести більше боєприпасів – два контейнери з шести ракет (всього 12). Водночас HIMARS, хоч і несе лише один контейнер, має кращу маневреність – РЗСО їде звичайною дорогою, виїжджає на позицію, випускає ракети і відразу тікає зі швидкістю 80 км/год. Тобто накрити його у відповідь дуже важко.

Що можуть американські системи?

HIMARS та М270 MLRS розроблені для ударів по цілях далеко в тилу ворога. Їх використовують, щоб знищувати критично важливі вузли комунікацій, командні центри, аеродроми та важливу логістику.

Обидві установки можуть використовувати різні типи боєприпасів: некеровані ракети з касетними боєприпасами, мінами або «розумними бомбами»; керовані кластерні боєприпаси; керовані ракети малої та середньої дальності; балістичну ракету середньої дальності. Що важливо, в HIMARS може бути встановлений будь-який пакет боєприпасу, що підходить для MRLS. І навпаки.

РСЗВ можуть використовуватися для ураження противника на порівняно близькій відстані та працюють за аналогією з «Градами» та «Смерчами». Якщо ж потрібно точково вдарити на віддаленішій дистанції, M142 HIMARS відпрацьовує як оперативно тактична ракетна зброя, за характеристиками навіть більш потужна, ніж установка типу «Точка-У».

Головна перевага – система дозволяє запускати оперативно-тактичні балістичні ракети ATACMS. Залежно від модифікацій радіус дії становить від 140 до 300 км.

Управління вогнем здійснюється за допомогою універсальної системи – вона виконує функції зв’язку та координації, здійснюючи прийом даних від спостережних засобів і зв’язок зі штабом через стійкий до перешкод цифровий зв’язок Link-16. Багато варіантів готових вогневих рішень і цілей, що відстежуються, може зберігатися в пам’яті комп’ютера, щоб звести до мінімуму час реакції. Усі функції управління HIMARS і MLRS повністю автоматизовані: тобто установка може керуватися лише одним оператором.

У чому особливості американських РСЗВ?

Справа в тому, що в Росії немає систем, які здатні перехопити ракету HIMARS або MLRS. З цим не справляється навіть розрекламований зенітний ракетний комплекс С-400, призначений для знищення «всіх сучасних і перспективних засобів повітряно-космічного нападу».

«Знищення такої ракети HIMARS – надскладне завдання навіть для спеціалізованої системи ПРО. Для цього потрібен повноцінний кінетичний перехоплювач – він дозволяє збити ракету не уламками, а завдяки балістичним швидкостям. Тобто коли в ракету влучає снаряд і розриває її завдяки величезній швидкості та енергії. Такі технології зараз є тільки у США – комплекс THAAD», – зазначає військовий експерт Олег Катков.

Після перших ударів у тилу окупанти почали накидати всі системи для захисту складів із боєприпасами. Але в результаті жодна з них не спрацювала. «Паперові» можливості російських ППО та реальність – величезна різниця. Кремль може писати, що їхнім комплексам немає аналогів, але на практиці ми отримуємо протилежну ситуацію.

Крім того, снаряди HIMARS і MLRS орієнтуються по GPS і завдають удару точно в ціль – це дозволяє максимально знизити ризик смерті серед мирного населення. Це відрізняє їх від російських «Смерчів», «Градів» та «Ураганів», які б’ють по площах.

А ще американські системи, на відміну від російських РСЗВ, не потребують жодної пуско-зарядної установки. Вони просто під’їжджають до місця та починають працювати.

Що ще може отримати Україна?

За словами Резнікова, Україна отримає далекобійні ракети ATACMS для американських РСЗВ. Спочатку Захід не хотів постачати HIMARS через побоювання в ескалації війни. Зараз вони є у ЗСУ і з високоточними ракетами з дальністю до 84 км. Виходячи з цього, міністр висловив упевненість, що партнери почнуть постачати і ракети з дальністю польоту 300 км.

Якщо ж Україна отримає далекобійні снаряди, це значно змінить правила гри. Справа в тому, що завдяки ATACMS українські військові матимуть можливість бити по стратегічних об’єктах агресора на території окупованого Криму.

У тому числі і по Кримському мосту – головній артерії для перекидання російських військових і техніки на острів. Крім того, під удар потрапляють залізничне сполучення в Криму, склади зі зброєю та військові бази, кораблі в портах та інші «жирні» цілі.

І це, очевидно, добре розуміють у Кремлі. Росія, побоюючись можливого ракетного удару по мосту, посилила його протиракетну оборону. Там розмістили баржі з відбивачами, які покликані врятувати міст від ракет з радарним або лазерним наведенням. Також там стоять комплекси С-400, які прикриті ТОРами та «Панцирями». Крім того, Росія вже перемістила частину флоту з Севастополя до Новоросійська.