У 19 років пішов воювати з окупантами, а тепер у хлопця важка хвороба: потрібна допомога на лікування

Данило Скрябін, маючи тільки 19 років пішов добровольцем у воєнкомат і підписав контракт з ЗСУ. Хлопець брав активну участь у бойових діях у зоні ООС на Донбасі. Але за деякий час Данила підкосила хвороба, зараз хлопець бороться за життя.

Хлопець народився і проживав у місті Ізюмі, що на Харківщині. Це всього за 50 кілометрів від Слов’янська, де 2014 року почалися перші бойові дії на Донбасі. Під окупацію потрапила частина його родини.

“Розумієте, це стало особистим. Але через мій вік в армію неможливо було потрапити”, – говорить Данило.

На той час Данилу Скрябіну було всього 17 років, він закінчив навчання – став лікарем-ветеринаром. Трохи попрацював в елітній клініці, але не витримав і “втік” на війну. На момент підписання контракту хлопцю було тільки 19 років.

“Тоді багато моїх друзів вже пішли в Збройні сили й захищали Батьківщину. І я не зміг жити, вдаючи, що це мене не стосується. Потай від рідних підписав контракт і вирушив на фронт”, – каже хлопець.

Хлопець пройшов все пекло війни. Данило захищав населені пункти – Мар’їнку та Красногорівку.

“Найважче було втрачати товаришів: годину тому вони їли й пили зі мною за одним столом, а потім не поверталися з бою… Деяким було всього по 20 років. “Йшли” і цивільні – люди допомагали нашим військовим, вірили в нас, а наступного дня гинули від мінометів або снайперських куль”, – розповідає хлопець.

Згодом, хлопець вирішив поступити до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету ХПІ. Там вже під час одного з обстежень у хлопця виявили важку недугу “неходжкінська ненодальна В-клітинна лімфома з клітин мантійної зони 4В стадії”. Після цього хлопця зразу перевели на лікування до військового госпіталю в Києві.

Данило вже переніс шість тяжких курсів хіміотерапії, зараз – стадія ремісії, проте, на думку лікарів, вона довго не триватиме. І важливо саме зараз зробити пересадку кісткового мозку, який було уражено.

На запит про пересадку відгукнулася турецька клініка й виставила рахунок майже в 30 тисяч доларів.

Для Данила та його сім’ї це непідйомна сума. З фінансами зараз, м’яко кажучи, не дуже. Батьки хлопця працюють у туберкульозному диспансері, який через два місяці буде закрито, а вони залишаться без засобів до існування.

Як розповідає волонтерка Наталя Юсупова, половину необхідних коштів на лікування в зарубіжній клініці вже вдалося зібрати. Долучилися й волонтери зі США. Але у випадку з Данилом час не чекає, необхідно терміново зібрати решту 14 тисяч доларів. Усі небайдужі можуть дати шанс 23-річному хлопцю, який заслуговує жити й бути щасливим.