Танковий наступ на Київ зупинила екснардепка Тетяна Чорновол влучним пострілом із «Стугни»

Під Броварами знищено зведений танковий загін окупантів, коли вони намагалися  здійснити наступальні дії на київському напрямку. «Під час здійснення чергової спроби наступу на Київ, окупанти втратили зведений загін 6-го танкового полку. Завдяки активним діям підрозділів Збройних сил України на окремих напрямках у Броварському районі підрозділи противника залишаються відрізаними від постачання пального та продовольства», — відзначають у повідомленні українського Генштабу, йдеться в ТСН.

Шостий танковий полк, розташований в уральському місті Чебаркуль, — одному з найбільш депресивних російських міст, — із впертістю невиліковно хворого самогубця залишає горіти танки після невдалого штурму Броварів. Кілька днів тому окупанти вже розбігались в різні боки від Броварської траси і скаржились в ефір, що, мовляв, командир полку – серед «двохсотих».

Та цей урок не вивчено, ще один штурм. І ще один зведений загін шостого полку кидає обгорілі танки край дороги. Напевно, загиблий командир полку Захаров дуже здивувався би, якщо б побачив, що новітню російську броню підсмажувала тендітна жінка, чиє обличчя знайоме ледь не всій Україні.

Вона ніколи не думала, що буде зупиняти російську армію біля того самого аквапарку, куди нещодавно водила своїх дітей. Тепер вона палить російські танки, а в своїй червоній машинці возить ракети від протитанкового комплексу Стугна». Тетяна Чорновол, колишній народний депутат і колишній журналіст, спритно витягає тридцятикілограмову ракету з багажнику своєї автівки.«Оце моя машина, в якій мене вбивали на Майдані, таран, Порше Кайєн, оце вона. Тут я вожу Стугни», — каже Тетяна.

За кілька днів до початку повномасштабного російського вторгнення вона пройшла курси операторів протитанкової «Стугни». Екснардепка, у новій для себе якості протитанкіста, має вигляд абсолютно щасливою людиною.  «Слухайте, хлопці, це реально цяця. В мене кумулятивний снаряд, я танк пробиваю, дайте тільки в нього попасти», — каже молодший лейтенант Тетяна Чорновол.

На моніторі української «Стугни» — арабські літери. Ця установка мала піти на експорт. В одну з близькосхідних країн, але війна скасувала всі експортні плани. Кажуть, покупці поставились до цього з розумінням. «Я тут захищаю не Україну, і навіть не Європу, ми тут захищаємо весь цивілізований демократичний світ», — переконує Тетяна.

Підбите російське залізо майже поруч з лінією оборони. За три тижні боїв на рахунку Тетяни та її підрозділу чотири підтверджені цілі – два танки, одна система залпового вогну та бойова броньована машина. Достатньо було влучити ракетою в перший танк, щоб зупинити увесь наступ росіян. «Я один танчик бахнула, і вони втекли. Одного підбитого танку було досить, щоб атака захлинулася, колона розвернулася і втекла», — розповідає жінка.

Один із кулеметів зняли з підбитої ворожої техніки. Розгорнули вбік тих, хто стріляв з нього в українців.

Перед тим як атакувати позиції українських військових, уральські танкісти розважалисть стріляниною по мирних українцях. Цивільна легкова автівка. Дивом втекла від російських танків на простріляних колесах. Але окупанти стріляли не лише по шинах.  Судячи із влучань, росіяни вели вогонь із чітким наміром вбити водія та його пасажирів.

В цій машині були чоловік, дружина і дитина. Російські військові, попри те, що це була цивільна машина, відкрили по ній вогонь. Тут скрізь сліди від куль. Чоловіка поранило, дитину поранило, але водій все ж таки дотягнув до українських військових, вони надали першу допомогу, врятували своїх.

Від цієї позиції до Броварів можна доїхати усього за кілька хвилин. Українські бійці впевнено затулили собою східні ворота столиці. Але спорожніле передмістя Києва нібито завмерло в очікуванні чергових атак. Бо ворог збирає сили для нових спроб прорватися до серця України.