Путін рве і мече! Армія рф нездатна захопити Покровськ
Вище політичне керівництво Росії посилює тиск на Генеральний штаб через невиконання ключових стратегічних завдань. Йдеться про зрив раніше визначених термінів щодо встановлення контролю над Куп’янськом та Покровсько-Мирноградською агломерацією. Про це повідомляють агенти руху «АТЕШ», посилаючись на інформацію від партизанів з угруповання військ «Центр». За даними руху, претензії напряму адресовані начальнику Генштабу РФ Валерію Герасимову, якого вважають відповідальним за відсутність заявлених результатів.
Що фіксують у Генштабі РФ
Як повідомляє «АТЕШ», офіцери, які повертаються з відряджень до Генштабу, описують напружену атмосферу та дезорганізацію в роботі центрального органу військового управління Росії. За їхніми словами, генерали відкрито обговорюють жорстку реакцію з боку вищого керівництва держави. Це, за оцінкою руху, свідчить про те, що військово-політичне керівництво РФ усвідомлює реальний стан справ на фронті, попри публічні заяви про нібито досягнуті результати.
Дані «АТЕШ» про дії командування
У русі наголошують, що тиск зверху змушує командування Генштабу намагатися узгодити ситуацію на полі бою з політичними доповідями та публічними заявами.
«Намагаючись підігнати ситуацію на полі бою під свої доповіді та заяви політиків, командування Генштабу, яке під сильним тиском, кидає в атаки величезні хвилі своїх солдатів, ігноруючи рекордні останнім часом втрати», — зазначили в «АТЕШ».
Ситуація навколо Покровська
Раніше повідомлялося, що російські сили втратили темп наступальних дій у районі Покровська. Попри це, з російського боку продовжують лунати заяви про нібито встановлення контролю над містом. Українські військові наголошують, що такі повідомлення не відповідають реальній обстановці. У 7 корпусі ДШВ заявили:
«Покровськ — лише назва на карті для пропаганди».
Наявні повідомлення свідчать про зростання розриву між політичними очікуваннями керівництва РФ та реальними можливостями військового командування. Посилення тиску на Генштаб може призводити до ухвалення поспішних рішень, що не враховують реальну обстановку та ресурсні обмеження. Водночас публічні заяви про досягнення цілей дедалі частіше розходяться з фактичним станом справ, що вказує на системну кризу планування та управління.
