Поранений сержант витяг командира з-під завалів у Бахмуті, хоча мав наказ рятуватись самому

Був поранений і з контузією, але не покинув свого керівника під завалами. Майор і молодший сержант потрапили під обстріл біля Бахмута, обидва були поранені, але вижили завдяки тому, що своїх у бою не кидають. Після цього вони опинилися у різних шпиталях, перенесли операції і наразі відновлюються, а один одного називають хрещеними, йдеться в ТСН.

Між ними різниця у віці і військових званнях. “Спочатку було на «ви», бо це ж старша людина, майор цілий. Зараз уже все, на «ти» і уже «хрещеник»”, — розповідає сержант.

Після того бою на Бахмутському напрямку минуло 3 місяці. Прикордонник Андрій Соломонюк на псвевдо «Соломон» переніс уже 11 операцій на нозі, ще три — на оці і три — на легенях. “З такими пораненнями я би стік кров’ю, якби він не надав першу допомогу і організував евакуацію”, — розповідає “Соломон”.

Бійця, який його врятував, звати Віталій Дем’янчук. “Позитив у мені й тоді не помирав. Лежу засипаний, каска з мене злетіла. Я вже якось намагаюсь чохли в собі зібрати, проповзаю десь пів приміщення, бачу горбик і піді мною починає щось там крехтать. Я давай розбирати цього горбика, дивиться, хто там”, — пригадує боєць.

Тоді Віталій уже отримав контузію, але й попри це та обстріл, який не вщухав, продовжив порятунок. “Тоді ж і мене поранило, в ногу прилетіло”, — додає він.

Віталій під час ротації долає відстань, щоб побачити врятованого хрещеника. Уже разом вони пригадують той бій, який зробив їх майже ріднею. “По всі правилах треба залишитись самому живим — це головне правило. А тут він такий, про себе навіть не подумав, а поліз мене шукати. Як показує гіркий досвід, треба алгоритму дотримуватись. Страшне — не страшне, а треба по алгоритму йти”, — кажуть прикордонники.

Алгоритм, який урятував життя «Соломона» — саме той, якого він і навчав своїх підлеглих. Він показував, як воювати і як виживати. Повернутися на фронт чоловік уже не зможе, але продовжити навчати — обіцяє.

«Треба зустрічатися за столом на свято, або без свята. Я тобі казав: я ще маю подякувати твоїм батькам”, — домовляються на останнок побратими.