На фронті загинув один із братів-близнюків із Чернігівщини, котрі стали на захист України

Про це повідомили у Куликівській селищній раді. Зокрема, голова громади Юлія Постернак назвала і імʼя героя – Гурин Олексій Васильович.

Олексій народився 29 березня 1999 у Кладьківці. Після закінчення місцевої школи навчався у Ніжинському обласному педагогічному ліцеї за фахом математика.

Пізніше навчався на фізико-математичному факультеті Національного університету «Чернігівський колегіум» ім Т.Г Шевченка.

До мобілізації працював у ТОВ «Мегого» м. Київ.

Мобілізований у травні цього року. Сумлінно та дисципліновано ніс службу на посаді оператора управління роти вогневої підтримки 3-го десантно-штурмового батальйону в/ч А 0224.

«Недовгий вік відміряла доля молодому воїну. На жаль, 20 липня  2024 року під час виконання бойових завдань в районі села Парасковіївка Покровського району Донецької області Олексій загинув, виявивши стійкість та мужність у бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та своїй Вітчизні», – йдеться у повідомленні Юлії Постернак.

Власної родини хлопець створити не встиг. У Олексія залишилася мама Людмила Іванівна та брат – близнюк Андрій, який також у лавах ЗСУ з початку повномасштабної війни.

Односельці згадують Олексія як чемного та привітного хлопця. У школі був здібним учнем, захоплювався спортом.

«Вічна пам’ять, тобі земляче! Дякуємо за захист. Низько вклоняємося та щиро співчуваємо родині загиблого воїна», – висловили співчуття у селищній раді.

Про прибуття Героя «На щиті» на рідну землю обіцяють повідомити окремо – в оголошеннях на сторінці селищної ради.

Чернігівська тележурналістка Вікторія Карпова повідомила, що полеглий воїн – її близький родич. Олексій – її двоюрідний брат, хрещеник матері.

«В моєму серці ти завжди залишишся Олексійчиком, якого я няньчила, носила на руках, колисала, гралася з тобою і з Андрієм, коли ти навчився бігати, то ганявся за мною, я втікала, а ти наздоганяв і дотепно таким командним голосочком казав: ” Віта, ану бігом на вуїцю”, ми сміялися,  бо твої дитячі слова були дуже кумедними. Ти був вихований і дуже щирий та такий по-доброму наївний. Саме таким я тебе запам’ятаю на все життя!  Я так мріяла тебе побачити, обійняти, поговорити…не судилося… Ця жахлива війна забирає кращих, кляті росіяни вбивають наших  молодих юнаків, які ще нічого не бачили в житті, нічого не встигли … СЛАВА ТОБІ НАШ ГЕРОЮ , НАВІКИ СЛАВА!»

Захисник Максим Санцаков теж говорить – Олексій був його родичем.

«Племінник жінки».

Ілона Ляшенко:

«Олексійку, як так?..ти ж ріс на моїх очах, білобрисенькі братики».

Чернігівська волонтерка Ірина Медвідь висловлює співчуття родині:

«Ще один юний воїн небес… тепер з рідної Кладьківки…легких хмаринок, легеню

Нехай там тобі, дитино, буде легше ніж серед цієї страшної війни».