«Ми мокрі у тих костюмах, та найважче — втрачати людей». Медсестри про бій з коронавірусом

Зміни по 24 години, коли ти не можеш вийти поїсти. Мокрі від захисних, костюмів, які не можна знімати. А пацієнтів втрачають ще більше.

У часи боротьби з коронавірусом про роль медсестер згадують не часто. Але ці медпрацівники найбільше і найближче спілкуються з хворими на Covid-19.

Як заспокоювати людей у паніці, коли страшно самим, та як не згоріти на роботі у часи пандемії — BBC News Україна розповіли дві медсестри зі Сходу і Заходу України зі стажем роботи понад 20 років.

Наталія Ліхошерстова працює у лікарні міста Косів на Прикарпатті.

Юлія Бобришева — у прифронтовій Станиці Луганській на Донбасі.

«Треба триматися, це все з нами надовго»

Наталія Ліхошерстова очолювала фельдшерсько-акушерський пункт. Але, коли кількість хворих на Прикарпатті почала зростати, перейшла до інфекційної лікарні.

За її словами, зараз роботи збільшилось у рази і для лікарів, і для медсестер. Як на первинці, де сімейні лікарі першими приймають хворих, так і в інфекційних лікарнях.

«Пацієнти у паніці першими телефонують кому? Медичній сестрі. І ця комунікація забирає дуже багато енергії», — каже медсестра.

«Люди налякані, схвильовані, вони хочуть відразу якихось дій, призначення ліків. А зазвичай на першому етапі коронавірус не потребує лікування. Треба спостерігати — контролювати температуру, рівень кисню, багато пити. Коли про це каже медсестра, то люди просто не вірять. Вони звикли до реклами ліків. Кашлянув, переїв — пий таблетку».

Емоційне виснаження, та вигорання на роботі пані Ліхошерстова називає однією з найбільших проблем медсестер у часи пандемії.

«Щоб нормально говорити з пацієнтом, щоб почути його, щоб не перекладати свої проблеми на нього, треба мати сили. Щоб світити іншим, треба мати наповнення. Крім фізичного навантаження, це великий психологічний тиск».

Медсестри мають захист — костюми, окуляри, щитки, розповідає пані Ліхошерстова про ситуацію на Прикарпатті. Проте, за її словами, часто всієї правди не говорять самі пацієнти — йдеш на виклик через гіпертонічний криз, а, коли приходиш до пацієнта, стикаєшся з температурою і задишкою.

«Дуже багато наших працівників заражаються на роботі і приносять інфекцію додому, своїм рідним».

Наталія Ліхошерстова працює у Косівській районної лікарні. Щодня кількість хворих там збільшується. Інфекційне відділення на 25 ліжок не справляється. Нині там 100 хворих. Під лікування Covid-19 віддали інші відділення, інші лікарні.

У лікарні багато хворих на кисневій терапії, у яких весь час потрібно перевіряти сатурацію, міряти температуру.

«На медсестрах навантаження просто шалене. Зміни по 24 години. По 6-7 годин підряд зранку і ввечері ти на ногах. Весь час робиш якісь маніпуляції — аналізи, тиск, крапельниці, катетери, уколи. Це десятки пацієнтів, це безперервний процес. Весь цей час у захисному костюмі. Ти не можеш, коли захотів, поїсти, попити. Коли я чую, як люди жаліються на маски, хай спробують відпрацювати одну зміну у костюмі. Коли знімаєш костюм, то весь мокрий».

Найважчим у свої роботі у часи коронавірусу медсестра називає те, що все частіше доводиться втрачати пацієнтів.

«Деякі пацієнти у нас по місяцю. Ти звикаєш до них, бачиш щодня ці сповнені надії очі. І от найважче — коли їх не стає. Це означає, що ми програли. Програли бій за життя попри всі зусилля. А втрачаємо ми зараз дуже часто. Я дуже прошу, щоб люди подумали про це. Подумали про те, що одягнувши маску, тримаючи дистанцію, миючи руки, ви захищаєте не когось чужого, а своїх рідних. У нас є втрати у родинах, де померли чоловік і жінка, де померли мама і дитина. Це жахливо».

Наталія Ліхошерстова просить людей берегти себе, не ходити у людні місця, більше гуляти на свіжому повітрі, і не пити за першої ж нагоди антибіотики, до яких так часто нині виникає стійкість.

«Ми заходимо у сезон грипу з його пневмоніями і це теж страшно. Бо до коронавірусних пневмоній додадуться ще й запалення легень від грипу. Я вакцинуюсь сама вже шість років, роблю вакцину своїм рідним — батькам, дітям. А нашим медсестрам я хочу побажати триматися, бо, на жаль, це все з нами надовго».

Купували вакцини за свої гроші

Юлія Бобришева працює в амбулаторії у прифронтовому селищі Станиця Луганській Луганської області. Медсестра з 20-ти річним стажем каже, що ситуація з коронавірусом нині дуже напружена, хоча довго показники у Луганській області були одними з найнижчих в Україні.

Зараз люди у селищі хворіють масово. Хворіють і лікарі. Вона говорить про великі труднощі з тим, щоб відправити пацієнта до лікарні, бо там не вистачає місць.

«Часом складається таке враження, що наші пацієнти нікому не потрібні. Щоб покласти пацієнта до лікарні ми маємо пройти дуже багато перешкод. Якщо у пацієнтів з пневмоніями негативні ПЛР-тести, їх до лікарень вже не беруть. Наші хворі залишаються нашими проблемами, ми продовжуємо лікувати їх амбулаторно».

За її словами, медсестри на зв’язку з пацієнтами 24 години на добу і відключати телефони просто не мають права.

«Часу на себе взагалі немає. Але хто ж іще допоможе, якщо не ми? Наш лікар і ми, медсестри, на зв’язку завжди. Ніхто ж не відміняв гіпертонічний криз, інші хвороби».

Юлія Бобришева розповідає, що щодня відвідує по кілька хворих на Covid-19. Перевіряє їхній стан — тиск, пульс, рівень кисню.

«Навантаження збільшилось в рази. Хворих пацієнтів ми стараємось до амбулаторії не везти, до них ходимо додому. Буває таке, що по кілька разів на день — якщо у людини тиск, а ще кашель і температура».

В амбулаторії у Станиці обладнали окремий ізольований від інших кабінет, куди йдуть пацієнти з температурою і кашлем.

«Цього тижня було трохи легше. А минулого було 7 людей хворих, яких весь час провідували».

За словами медсестри, медики у Станиці регулярно здають тести, але і хворіють регулярно. Нещодавно у неї була застуда, та Covid-19 не підтвердили.

«Ми з Covid-19 стикаємось безпосередньо, але, на жаль, первинній медицині зараз приділяють менше уваги і менше грошей. Але ж людей лікуємо від коронавірусу і ми. Лікар йде у спалах коронавірусу, і ми, медсестри, йдемо разом з ним. Медсестри важливі для пацієнтів як і лікарі, але ставлення до нас зовсім інакше».

Медсестра скаржиться на те, що медикам первинки не передбачені надбавки за роботу з коронавірусними пацієнтами.

«Ми на передовій у боротьбі з коронавірусу, як і медики в інфекційних лікарнях. Амбулаторно лікуємо теж багато людей, але отримуємо мінімальну зарплатню. У мене оклад 3200 грн, на місяць виходить 5200 гривень з усіма доплатами. Навіть вакцину від грипу купували за власні гроші».

Юлія Бобришева каже, що пережити ці неспокійні часи їй допомагають лише заспокійливі ліки.

«Приходить хворий, йому погано, йому треба допомога. Що ж я буду на нього гарчати зі своєю втомою, зі своїми проблемами? Я зараз приймаю заспокійливі, щоб зустріти людину з добром. Я не маю права показувати, що мені страшно».