Епідеміолог: клінічно підтверджених випадків COVID-19 в Україні в сотні разів більше
Ситуація з коронавірусом в Україні є некерованою, а статистика – неадекватною. Смертність стрімко зростає через низку причин, зокрема через те, що влада не забезпечила широкого доступу до безкоштовного тестування громадян.
Щоб повернути контроль над ситуацією, варто просто виконати норми законодавства. Але попереду в людства ще роки боротьби з COVID-19. Про це в бліцінтерв’ю OBOZREVATEL розповів військовий епідеміолог Сергій Кравченко.
– Виходячи зі статистики захворюваності на COVID-19 в Україні, інфікованих не так багато, але смертність залишається на досить високому рівні. В чому причина?
– Тому що кількість звернень по госпітальну допомогу зменшилась, але одночасно збільшилась кількість госпіталізацій тяжких і критичних форм. Коли пацієнт перебуває в тяжкому або критичному стані, це дорога майже в один кінець.
Тобто люди звертаються по медичну допомогу вже маючи запущену стадію хвороби.
– Чому?
– Це сформовано державною владою. Зважаючи на те, що стандарт надання медичної допомоги, протокол, маршрут пацієнта є неадекватним.
Незважаючи на те, що COVID-19 є гострою респіраторною вірусною інфекцією, вона також класифікується як особливо небезпечна інфекційна хвороба. Вона недооцінена. Чому всі порівнюють коронавірус із грипом, з ГРВІ?
Ця хвороба недооцінена і владою, бо з самого початку усіх пацієнтів з легкими формами відправляли амбулаторно лікуватися додому за власний кошт. Це перше.
Друге – держава не забезпечила широкий доступ громадян до діагностики COVID-19. Третє – держава не забезпечила надання медичної допомоги коштом держави. Тобто пацієнти змушені все робити за власний кошт – ліки, діагностика тощо. Україна – заможна країна, а населення зубожіле. Тому люди не можуть собі дозволити проходити діагностику і лікування.
Все це призводить до того, що по медичну допомогу звертаються запізно, з більш складними формами хвороби.
– Що ви скажете щодо загальної статистики COVID-19 в Україні?
– Вона неадекватна. По-перше, МОЗ публікує дані винятково щодо лабораторно підтверджених випадків хвороби. Клінічно підтверджених випадків у сотні разів більше, але вони до загальної статистики не потрапляють.
У нас дуже знизилась кількість лабораторно-діагностичних заходів за державний кошт. Щоб мати достовірні дані, ці цифри потрібно помножити на 3.
Тому що є такий показник, як індекс контагеозності, тобто заразності. Попередні штами вірусу, що циркулювали минулого року, мали індекс 2,6. Наразі він становить більш ніж 3. Це означає, що від одного хворого може заразитися 3-4 людини.
Зверніть увагу, що периметром навколо України – і в Росії, і в Білорусі, і в Польщі, і в Румунії, і в Молдові – зростають показники захворюваності, смертності і летальності. І тільки Україна наче острівець, вільний від COVID-19. Ми ж розуміємо, що все це – маніпуляції органів державної влади, МОЗ та Кабміну.
– 24 січня закінчується локдаун в Україні. Країна повертається до помаранчевої зони. Що варто робити на рівні держави далі, щоб стримати розповсюдження вірусу?
– Наразі в нас ситуація некерована, тому що ще на початку, минулого року, держава обрала хибну тактику та стратегію. Фактично вони сприяли поширенню хвороби територією України. Держава не змогла локалізувати процес шляхом запровадження адаптивного карантину.
Зараз, коли в нас інтенсивність поширення хвороби вже зашкалює, вона поширилась на всю країну, на кожен регіон, важко щось робити.
– Що робити в цій ситуації?
– Другий рік поспіль я закликаю владу виконати норми чинного законодавства. Тобто Закон України «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення», Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і постанову Кабінету міністрів про санітарний захист території.
У цих документах розписано, що потрібно робити в країні, якщо відбувається спалах, епідемія або пандемія небезпечних інфекційних хвороб. Хай відкриють, почитають законодавство і виконають його. Все.
– Які головні кроки воно передбачає?
– Локалізацію процесу. Тобто – ідентифікацію підозрілих випадків хвороби, локалізацію, діагностику, передання на лікування, відслідковування контактів першого рівня, поміщення їх на ізоляцію. Законодавством визначено, що всі категорії пацієнтів – і підозрілий випадок, і вірогідний випадок, і підтверджений випадок, і випадок носійства, і контактні особи – мають бути госпіталізовані.
– У ВООЗ озвучили прогноз, згідно з яким 2021 рік у плані коронавірусу може стати більш складним, ніж попередній. Дійсно, ми бачимо нові штами COVID-19. Які ваші припущення?
– COVID-19 – це РНК-вірус. Для таких вірусів характерна велика кількість мутацій. Ті мутації, які були виявлені останнім часом, значно не вплинуть на процес вакцинації, тому що основний патоген не змінився. Це перше.
Друге – ВООЗ права, зважаючи на те, що ми мало знаємо про цей збудник. До 2019 року ми знали його як вірус тварин. Потім він подолав міжвидовий бар’єр, передався від людини до людини й викликав особливо небезпечну інфекційну хворобу COVID-19.
Ми про нього ще майже нічого не знаємо. Наразі збудник реалізує свій пандемічний потенціал сповна. Ми не знаємо, які будуть наслідки. Тому ми маємо із великою пересторогою поставитися до цього питання. Думаю, на нас чекають ще роки складних часів.
