Хоробрий морпіх мріяв про армію з дитинства і відправився захищати Україну: «Лупив прямою наводкою»
Андрій за позивним «Бастер» з юнацтва мріяв про кар’єру в армії, але на заваді цьому постала родина. Але коли на батьківщину до вихідця з Луганщини прийшла війна, він з готовністю долучився до лав ЗСУ. З 2016 року він несе службу у морській піхоті й стверджує, що від війни не втомлюється.
Історію українського бійця розповідають на офіційній сторінці Операції Об’єднаних сил на сторінці у соціальній мережі «Фейсбук».
Андрій нині головний сержант роти морської піхоти окремого батальйону «Борсуків», але до цієї посади його життєвий шлях довів не відразу. Вперше про армію він задумався у 14, ще за три роки до початку війни.
«Мама мене відмовляла, типу – не потрібна тобі та армія, невідомо куди занесе і не бачитиму сина роками. Після школи за порадою мами закінчив коледж, здобув цивільну спеціальність. Будівельник я, і навіть попрацювати на об’єктах встиг. Та з плином років, моє бажання пов’язати майбутнє з військом лише посилилось. Тим більше, що на мою землю прийшли окупанти, які спочатку Крим забрали і щось подібне хотіли тут зробити», — розповідає «Бастер».
Андрій згадує і перший обстріл — він стався у перший день служби на передовій, і першу контратаку — вона стала приводом для нагородження чоловіка медаллю «За військову службу».
«А було це наприкінці березня 2017 року. Ми помітили, що до наших позицій наближалася група бойовиків. Зустріли їх вогнем, пішли двома групами в контратаку, зажали цих бідолах на їхній позиції і розбили їх там. Зайняли їх позиції, та змушені були відійти до своїх, бо виїхав ворожий танк і почав лупити по нас прямою наводкою», — пояснює досвідчений воїн.
Журналіст навіть поцікавився, чи поділяє військовослужбовець емоції багатьох українців: «Андрію, хтось у широких, зручних і м’яких кріслах втомився від війни. А чи втомилися від війни ти і твої матроси?»
«Морпіхи від війни не втомлюються! Хтось можливо і втомився, але не мої хлопці, та не військовослужбовці, які протистоять проросійським найманцям на Донбасі. Засмучує те, що ми сидимо на одному місці, обороняємось. А це не легко. Ми жадаємо наступу, боротьби і розплати! Від війни ніхто не втомлюється, коли вона активна. Тоді дні летять як години. А коли ти сидиш в окопі і чекаєш, не відповідаєш а терпиш… — важко! Багнюка, дощ, мороз чи спека – це рутина, та коли є «добро» на відповідь, ми оживаємо!» — заявляє командир.
