Українські лікарі – владі: вже вчимо польську мову, хочемо жити гідно там, де нас цінують. Ексклюзив
Українські медики через низькі зарплати масово готуються їхати працювати до Європи. Їх не лякають перспективи вивчення нової мови, розставання з родиною і життя в чужій країні. За оцінками експертів ринку праці, покинути країну можуть до 15% медперсоналу. Це переважно молоді лікарі та медсестри.
Детальніше про те, чому з України тікають медики, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Поїдуть медсестри і лікарі з районних лікарень
Нещодавно Польща ухвалила безпрецедентне рішення, яке відчиняє двері для працевлаштування працівників медичної сфери з України. Оскільки польські лікарі самі їдуть за більш високою зарплатою в Німеччину й Англію, то влада цієї країни вирішила серйозно підняти оклади лікарям і молодшому медичному персоналу, щоб хоча б якось зупинити цей процес.
Польща також на час пандемії скасувала підтвердження іноземних дипломів. Тепер досить показати український диплом, надати документи про 3-річний досвід роботи і знати польську мову – і можна отримати офіційний дозвіл на роботу.
Через це дуже багато українських медсестер кажуть, що вже думають або готові до пошуку роботи в Польщі. «Зупиняє тільки те, що в мене двоє дітей і старенькі батьки. Чоловік давно кинув нас, і тому немає на кого залишити сім’ю. А так давно виїхала б», – каже медсестра з Миколаєва Вікторія Пархоменко.
Також не наважуються на від’їзд і медики у віці 45+. Вони побоюються, що залишаться без української пенсії.
Хоча глава Всеукраїнської асоціації з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник вважає, що саме молодь до 34 років і люди після 40-45 років – найактивніші в плані виїзду на роботу в Європу.
«У 40-45 років у людей діти вже підросли і їх навіть можна взяти із собою, вони можуть вчитися в тій же Польщі. Тому це не найголовніша причина залишатися вдома», – говорить Воскобойник.
Що стосується українських лікарів, то вони рідше їдуть за кордон працювати за професією.
«Розумієте, якщо ти не молодий лікар із районної лікарні, то непогано й тут заробляєш «на кишеню». Навіщо ризикувати? Їдуть ті, хто недавно закінчив виш, ординатуру і не може влаштуватися в нормальну лікарню. У кого немає батьків-медиків, які могли б підштовхнути по кар’єрних сходах. Або хто став сімейним лікарем і не має можливості підробляти в приватній клініці», – переконаний один із працівників Київської станції швидкої допомоги.
Воскобойник вважає, що швидше в Європу вирушать лікарі з лікарень невеликих містечок і районів: «У приватній клініці ти ще можеш заробити. У державній лікарні у великому місті теж. Там перевезти каталку з палати в палату коштує 200 грн, а за операцію вже попросять набагато більше. Будьмо відверті, ми це знаємо. А ось у невеликих містечках таких можливостей немає. Тому звідти фахівці будуть цікавитися роботою в Польщі. Правильно каже міністр Степанов. Якби лікарям дали зарплату хоча б 25 тисяч, а медсестрам – 12, то вони залишилися б в Україні. А так ми можемо втратити до 15% медиків».
Нині в Польщі є вакансії як для молодшого медичного персоналу, так і для лікарів – починаючи від терапевта і закінчуючи стоматологом.
Що стосується зарплат, то, за словами Воскобойника, у нас у сфері охорони здоров’я кожен другий у середньому отримує 7 тисяч гривень. І це без вирахування податків. У Польщі на годину анестезіолог заробляє приблизно 1,5 тис. гривень. На місяць, якщо відпрацювати 200 годин, можна отримати 300 тисяч гривень. До того ж в Україні середня зарплата становить приблизно 11 тисяч гривень.
Ще одна перешкода – знати польську мову
Правда, медики, які вже спробували щастя в Європі, розповідають, що працевлаштуватися за фахом у тій же Польщі досить складно.
«На ділі це неправда, що тебе тут візьмуть на роботу, буквально щойно ти вийдеш з автобуса на автовокзалі. Незважаючи на те, що підтвердження диплома скасували, тобі доведеться пройти спеціальну комісію й довести, що ти фахівець. Наприклад, потрібно знати польську мову на дуже високому рівні, а не як на базарі. Для медсестри це рівень В2, для лікаря – В1. Тому що ти повинен спілкуватися з пацієнтами польською, а не українською або англійською. Потрібно читати медичні протоколи, щоб нічого не переплутати в лікуванні. А щоб вивчити добре польську, потрібні час і гроші», – розповідає медсестра Валентина Пархоменко, яка вже кілька років працює в Польщі доглядальницею.
Експертка з працевлаштування в Польщі Олена Бондаренко каже, що до того, як ухвалили рішення про спрощену процедуру працевлаштування, підтвердити свій диплом було справою непростою.
«Зробити це могли одиниці. Тому що на це йшли роки і багато грошей. Тобі перераховували, скільки годин лекцій з яких предметів не вистачає, скільки практичних занять треба відпрацювати. І все це ти мав робити своїм коштом. І, звичайно, вчити мову. Чесно, я радила своїм клієнтам заново закінчити навчальний заклад у Польщі, так було простіше», – пояснює Бондаренко.
«Хочу поїхати заради дітей»
Марія Онищук, медсестра з Дніпропетровщини, розповідає, що вже не перший рік намагається виїхати на роботу за кордон. Вона працює в інфекційному відділенні однієї з районних лікарень.
«Я хочу поїхати заради своїх дітей. Один із них серйозно хворий, у нас на лікування йшли всі гроші. І тоді я вперше замислилася про те, що потрібно їхати в іншу країну, щоб гідно жити й отримувати гідну зарплату. Поки тривало лікування дитини, ми загрузли в боргах і кредитах. На зарплату медсестри 6 тисяч гривень із квартплатою 5 тисяч вижити неможливо.
Спершу я поїхала на роботу в Німеччину, нянею. Досвід був невдалим, і я повернулася. Потім поїхала в Польщу працювати в пральні, тому що мій диплом медсестри там був нікому не потрібний. Однак і там зазнала невдачі через стан здоров’я і була змушена повернутися. Тепер я працюю в Іспанії, заробляю 1500 євро на місяць», – розповідає Марія. Залишатися в Україні найближчим часом вона не збирається. Шукає вакансії в Європі.
«Тепер оголосили, що в Польщі беруть на роботу мало не з автобуса. Насправді це не так. Усе одно потрібно вчити польську мову, знати її на високому рівні й захистити свій диплом. Усе не так просто. Але в мене в планах записано: вчити польську мову. Пропозицій із великими зарплатами тут багато, але тільки не для простої української медсестри. Та й Польща не така багата країна, щоб платити по 200 тисяч гривень, як кажуть. Хоча й за зарплати 1000 євро в Польщі можна набагато дешевше одягнутися й поїсти. Не так, як у нас, із зарплатою медсестри 6 тисяч гривень і квартплатою 5 тисяч», – упевнена Марія.
Уже пакують валізи
Лікар швидкої допомоги з Києва Анатолій уже збирається на роботу в Польщу. Щойно прочитав в інтернеті, що ця країна спрощує процедуру працевлаштування для наших медиків, тут же написав заяву про звільнення.
«Я відпрацював на швидкій кілька років. Досвід є. У мене диплом анестезіолога, але так склалося, що за фахом тут у столиці я влаштуватися не зміг одразу. В агентстві з працевлаштування мені підібрали кілька пропозицій. Тепер пришвидшеними темпами вчу польську, я її трохи раніше знав. Я ж родом із Західної України. Дружина поки з маленькою дитиною залишиться тут, у Києві. Але я і для неї підшукаю там роботу, до декрету вона була кардіологинею, думаю, вакансії є», – упевнений Анатолій.
За його словами, багато його колег серйозно вивчають можливість виїхати в Європу.
«Молоді лікарі не хочуть тут залишатися, тому що довгоочікувана реформа нічого доброго не принесла. Більше отримувати не стали й жодних перспектив немає. Пощастило тільки тим, хто зараз працює з COVID-19, але що буде, коли пандемія закінчиться, невідомо. Так, шкода залишати батьків, будинок, але що робити. Поки молодий, потрібно якось влаштовуватися», – вважає Анатолій.
Михайло, сімейний лікар зі столичної поліклініки в Дарницькому районі, теж планує переїзд до Польщі. «Незважаючи на те, що багато сімейних лікарів стали отримувати більше після реформи, у нашій поліклініці нічого не змінилося. Головний лікар добре почувається, а я особисто отримую 5 тисяч. Щоразу придумують, за що мене можна покарати. Мабуть, думають, якщо молодий, можна на мені заощадити. Тепер нехай самі на моїй дільниці приймають пацієнтів.
Я добре знаю англійську, непогано знаю німецьку і вивчу польську, це не проблема. А тут залишаться працювати пенсіонери. Якщо не хочуть платити, поїду туди, де працю лікаря цінують. Я вже цікавився, вакансії є і сімейного лікаря, і терапевта», – каже лікар.
