Вчені розповіли, коли у всьому світі коронавірус піде на спад

Незалежно від карантинних заходів захворюваність на коронавірус знизиться в другій половині весни

Вчені вирішили дослідити вплив сонячних променів на поширення коронавірусної інфекції. Як з’ясувалося, сонце в період з травня до кінця літа сприяє знищенню вірусних агентів. Однак в іншу пору року сонце на його існування не впливає. Дослідники прийшли до висновку, що незалежно від ситуації, яка складеться у світі до кінця весни, коронавірус в літній період піде на спад. Про це йдеться в результатах дослідження, опублікованих у журналі Science Tech Daily.

Чому більшість вірусних епідемій циклічно поширюються восени і взимку в помірних регіонах земної кулі? На думку міждисциплінарної групи дослідників італійського Національного інституту астрофізики, Міланського університету, регіонального Агентства з охорони навколишнього середовища Ломбардії та Фонду Дона Ньоккі, відповідь тісно пов’язана із сонцем. Їх теоретична модель показує, що як поширеність, так і еволюція епідемій сильно корелюють з впливом сонячних променів, які потрапляють в певне місце на Землі в певну пору року.

«Наша модель пропонує просту відповідь на важливе, але все ще невирішене наукове питання: чому багато респіраторних вірусних епідемій, таких як грип, циклічно розвиваються восени та взимку тільки в помірних регіонах північної та південної півкуль Землі, в той час, як вони, мабуть, присутні весь час – хоча і з меншою поширеністю у порівнянні з сезонними циклами у помірних регіонах в екваторіальному поясі. В нашій роботі ми припускаємо, що причиною сезонності епідемій, що передаються повітряно-крапельним шляхом, є такий механізм, який викликає зміну сезонів на нашій планеті: кількість щоденного сонячного опромінення на Землі», — говорить Фабріціо Нікастро, дослідник і автор цієї роботи.

Добре відомо, що ультрафіолетове (УФ) світло здатне дезактивувати віруси та бактерії багатьох різних видів. Сонячне ультрафіолетове світло, що досягає Землі, має деяку «дезінфікуючу силу» на відкритих частинах планети. Ефективність УФ-дезактивації конкретного вірусу або бактерії залежить від самого агента, але для даного місця на Землі вона, безсумнівно, вище, коли сонячне випромінювання сильніше (влітку), і нижче, коли сонячне випромінювання слабкіше (взимку). Така циклічність сонячного «дезинфікуючого» ефекту, з річною частотою, здатна конструктивно резонувати з іншою частотою, характерною для епідемій: втратою імунітету господаря вірусу внаслідок його антигенного зсуву. Поєднання цих двох механізмів запускає сезонність епідемій в масштабах від декількох років до десятків років, в залежності від частоти антигенів.

«З епідеміологічної точки зору ці моделі прояснюють важливу і давню загадку: чому епідемії грипу зникають кожен рік, коли кількість сприйнятливих особин все ще дуже далека від тієї кількості, яка необхідна для запуску механізму стадного імунітету», — додає Маріо Клерічі, імунолог з Міланського університету та Фонду Дона Ньоккі.

Вчені також зазначили, що коронавірусна інфекція поширюється за таким же механізмом, а значить знову зникне з активним сонцем. Вчені планують дослідити критичну тривалість знаходження коронавірусного агента під впливом променів, щоб з’ясувати, який відсоток вірусу помирає влітку завдяки сонячним променям.